Бій під Крутами

Память

З часів незалежності українці все більше знайомляться з невідомими фактами історії. Але те, що відбулося свого часу під Крутами, зрозуміли, напевно, не всі.

Між тим, повчального в тій історії більш ніж досить. 27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що йшли на Україну, вирушив Студентський Курінь, який складався зі студентів та гімназистів, що майже не мали бойової підготовки. Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати Бахмач. По дорозі дізналися, що у Бахмачі вже ворог. Тому загін зупинився на станції Крути, за 120 кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, почекати підтягнення до Києва військ. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ.

Окопи українців тягнулися обабіч насипу на 3-4 кілометри. Студентський Курінь становив 300 юнаків. Якщо додати бійців Української Військової Школи, то українські сили не нараховували навіть шости сотень. Проти них йшов передовий загін Муравйова кількістю близько шести тисяч. Бій почався зранку 29 січня 1918 року і йшов до вечора. Коли закінчилися патрони, командир учнів Військової Школи дав наказ відступати. Ліве крило (студенти) чи переплутали, чи взагалі не почули й пішли у наступ. Більша частина їх загинула, 35 попало у полон. Більшість полонених більшовики вбивали під Крутами — розстрілювали, вбивали штиками та ножами. Втрати українців під Крутами становили близько 300 бійців.
Дорога на Київ Муравйову була відкрита. 8 лютого 1918 року він вступив до Києва, де почався червоний терор. У перший день більшовики вбили три тисячі громадян. За неповний місяць окупації червоними було вбито від п'яти до 20 тисяч громадян. Усі багатотисячні жертви, вчинені більшовиками у Києві, трапилися через безглузду й зрадницьку політику діячів Центральної Ради. 2 березня 1918 року більшовиків було вигнано з Києва, 19 березня відбулося перепоховання загиблих під Крутами.

Бій українців під Крутами часто порівнюють з боєм греків під Фермопілами. Подібність є — обидва загони пішли на вірну смерть проти сильнішого противника. Одначе, є й принципова відмінність. Подвиг українців відрізняється тим, що до загону спартанців увійшли виключно «кращі з кращих» бійців. А у трагічному випадку під Крутами непідготовлені студенти віддавали задля країни все, що мали. У той час ті, хто зобов’язаний боронити країну (політики), маючи значно більше можливостей, ніж студенти, не виконали свій обов’язок перед країною. Політики Центральної Ради перешкоджали спробам Петлюри створити армію. Навіть не було оголошено мобілізації — зроблено лише заклик до патріотів, та й то тільки в Києві. Після Крут Грушевський писав: «Недаремно пролилася кров українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від московського ярма; добровільно прийнятого духовного зокріпачення». Однак, того зокріпачення вже не було у бійців, які загинули під Крутами. Воно було тільки у політиків, які виявилися нездатними мобілізувати народ і перемогти в умовах, коли поразка означала смерть.

Зореслав Кумпан, голова міської організації ВО «Свобода»