Общество

Традиція підтримувати обдаровану молодь існує з давніх давен. Як показала світова практика, кошти, вкладені у навчання спеціалістів, згодом приносять добрі плоди. З недавніх пір студенти нашого регіону також мають змогу одержати підтримку на початку свого професійного шляху. Про це — наша розмова із Степаном Герилівим, редактором газети «Університетське слово» БДПУ.

Провідний фахівець редакційно-видавничого відділу Бердянського державного педагогічного університету, редактор газети «Університетське слово» Степан Герилів шукає і знаходить обдарованих студентів. Чимало молодих людей, що мають талант, ініціативу і здібності до навчання, не маючи коштів для оплати освіти, знаходять допомогу, на яку навіть і не розраховували. Благодійний фонд імені Катерини Ковшевич, заснований американкою українського походження, надає допомогу молодим талановитим людям тепер і в нашому регіоні.

— До газети пишуть тільки студенти?
— Так, навіть у підзаголовок ми винесли — «Справжня студентська газета». Вже третій рік в університеті існує кафедра соціальних комунікацій, де ми готуємо журналістів, і сам Бог велів мати свій друкований орган. В нас є газета і радіостудія — це справжня «кухня» для студентів, де вони можуть побачити, як виглядає та робота, про яку вони отримують теоретичні знання. Другий і третій курси мають по два тижні практики — отримують завдання, знайомляться з газетною справою.

— Чи варто заохочувати якнайкраще взнавати свою майбутню роботу студентів, які зробили вибір у навчанні?
— Якщо вони прийшли вчитися журналістиці — це вже перший крок, є якась Божа іскра, яка привела дитину на ці терени, ми маємо тільки її «роздмухати» і допомогти стати журналістом.

— Найбільш обдаровані студенти отримують допомогу від американського Фонду імені Катерини Ковшевич. Як саме визначаються кандидати для отримання коштів на навчання?
— Був в моєму житті «американський період». У той час, саме завдячуючи фахові журналіста, я познайомився з багатьма людьми, тому що журналіст має змогу завжди скрізь проходити і всім цікавитись, отримувати майже будь-яку інформацію. Це стає системою життя. В 1977 році я закінчив факультет журналістики Львівського державного університету, працював у різних ЗМІ, виїхав за кордон: спершу — до Канади, потім були Греція, Америка — і всюди, де є українськомовний засіб масової інформації, я мав змогу працювати за власним фахом. Взнавати про життя місцевих українців-емігрантів, особливо не в першому поколінні, виявилося цікаво не тільки мені. Газета «Свобода», де довелося працювати, — найстаріша україномовна у світі, ще з 1893 року видається. Спілкувався в дев’яності роки з багатьма меценатами, наприклад, з Петром Яцеком (фонд його імені проводить конкурси тепер і в Україні), тоді ж познайомився з пані Христиною Дурбак. Ця жінка ніколи не жила в Україні, народилася в Німеччині після Другої світової війни, разом з батьками переїхала до Америки. Але, маючи українське коріння, настільки переймалася долею нашої держави, особливо після отримання незалежності, що знайшла змогу допомагати Україні, чим тільки зможе. Спершу вона контактувала тільки з західною Україною, зі Львовом, бо звідти походили її батьки. Я ще застав її маму — саме ту пані Катерину Ковшевич, на честь якої її донька заснувала міжнародний фонд допомоги. З нього отримують фінансування не тільки українці, а й обдаровані студенти з Африки, Латинської Америки. Оскільки Бердянський педагогічний університет закінчувала моя дочка Інна, мені подумалось — чого тільки Західна Україна спілкується з фондом. Зв’язав з ним наш університет, і став регіональним директором фонду в Запорізькій області. На сьогоднішній день у нас знайшлося вже двадцять студентів, яким оплатили навчання.

 

---

 

Благодійний фонд ім. Катерини Ковшевич існує з 1999 року. Основну діяльність фонду складає надання стипендій та оплата навчання талановитих студентів — відмінників навчання із малозабезпечених родин в Україні та інших частинах Східної Європи, Азії та Південної Америки. Студенти-стипендіати навчаються у галузях медицини, дипломатії, освіти, історії, музики та сільського господарства. Кандидатів відбирають регіональні представники міжнародної організації ВІТ — «Світова передача інформації», і схвалює рада директорів фонду.

---

— Яким має бути студент, який отримуватиме допомогу від фонду?
— Кандидатів відбирають за кількома критеріями. По-перше, добре навчання, але це не найголовніше. По-друге, має бути знання української та англійської мов, певна соціальна активність. Студента, що отримав кошти, Богдана Кальченко з кафедри екології, рекомендував професор Олександр Мягченко. Це було якраз під старий Новий Рік, і хлопець спершу не повірив у такий подарунок. Мовляв, не буває, щоб просто так з неба звалилося щастя, але ж допомога від фонду виділяється не просто так, її отримують люди, що, попри свій юний вік, вже мають мету і потенціал для реалізації. Фінансування навчання лише прискорює той час, коли ці молоді спеціалісти стануть у пригоді людству. До речі, мати Богдана розповіла, як саме на Різдво молилася про допомогу, бо виховує сина сама, і вже через кілька днів її прохання здійснюється. Отаке майже диво. А нещодавно, минулої осені, в Маріуполі я познайомився на базарі з батьком Максима Волошина, студента п’ятого курсу Маріупольського державного університету. Батьки не мали змоги придбати синові комп’ютер, а без нього зараз навчатися важко. Детальніші довідки про те, як навчається і що є за людина Максим, дали змогу зробити висновок, що дитина таки має отримати знаряддя для успішного навчання. Ми придбали для нього ноут-бук, чим дуже порадували усю сім’ю — люди також не вірили, що так буває, коли реальна допомога приходить від сторонніх людей.

Як виняток, нещодавна отримав ноут-бук від фонду школяр Даніїл Хабаров, який також заслуговує на підтримку. Його навіть запрошували на передачу «Сніданок з 1+1», де він розповідав про презентацію власної книги. Ми ретельно відстежуємо подальше навчання, щоб молода людина не «спочила на лаврах», а далі працювала над собою. В БДПУ ми завжди урочисто вручаємо сертифікати про допомогу — бо це є справжній стимул для людини, яка має свою мету.